Воля

Коли інші не розуміють нашої поведінки — що з того?

Їхнє бажання бачити нас лише в межах власного розуміння — це спроба нав’язати свою волю, одягнути нашу свободу в зручні для них рамки.

Якщо в їхніх очах це виглядає «асоціально» чи «нераціонально» — нехай. Найбільше їх тривожить не наша дивність, а наша сміливість бути собою. Бо свобода завжди дратує тих, хто живе за дозволами.

Ми не зобов’язані звітувати чи пояснювати кожен крок, доки наші дії не шкодять іншим і не посягають на їхні права. Скільки доль було зламано цією вимогою «пояснити», яка насправді означає — виправдатися, заслужити схвалення, бути прийнятними.

Нехай судять по вчинках — і лише по них роблять висновки про наміри.

А вільна людина має відповідати тільки перед собою: перед власним розумом, совістю — і тими небагатьма, хто справді має право питати. Все інше — шум, який не вартий того, щоб зупиняти ваш рух.