Одного разу....

Одного разу в житті настає такий момент, коли хочеться зупинитися і озирнутися назад. 

Скільки вже зроблено, скільки пройдено, хто ці люди, що мене оточують? Нібито проводиш інвентаризацію свого власного життя, зводиш баланс.

І раптом 

посеред усіх цих «зробив», «досяг», «був повинен» і «нікому не винен» спливають уривки зворушливих і безстрашних мрій. 

Колись вони були дуже яскравими і великими, розміром з серце. 

Вони вели вперед і показували шлях.

 Але десь по дорозі припали пилом і потьмяніли.

 Адже було так багато справ. 

А мрії ... 

їх же можна відкласти...