Одного разу....

 Відбулася розмова про те, що людям наперед визначено долю,  про волю власного вибору.

І знову мої роздуми🤔 не дали мені спати. 

Для мене не існує визначеної долі. 

Є призначення. Ми народжуємося і живемо для того щоб виконати своє призначення. До прикладу.

Моя бабуся народила і виховала 8  дітей, 19 онуків і тримала на руках правнуків. Проста сільська жінка, яка випромінювала стільки доброти і ласки, що вистачало на всіх довкола. Кожен з її вихованців мене підтримає. Саме для мене, з моєї власної позиції, її призначення, було обійняти мене маленьку, взяти на руки і погладити. Найбільше я пам'ятаю її руки: шершаві, колючі, які одночасно пахли коровою, молоком і хазяйським милом. Цей запах для мене залишився найріднішим. І ніякі парфуми його ніколи не замінять. 

Йду далі

Яке призначення маю я?