Образа

У боці щось кольнуло. Вона приклала руку і відчула тепло тіла. Уже тиждень температура трималася 37 і 2 без видимих на те причин. Ані застуди, ані грипу, ані місячних, які раз на місяць піднімали градуси і спричиняли біль у лівому боці. Що зараз?

Десять днів тому вони посварилися. Він кричав, вона плакала, потім вони мінялися ролями, тільки він не плакав, а сопів, і коли в нього вирвалося образливе — дурепа, вона надулася, мов куля, почервоніла, видихнула й замовкла. Вона перестала говорити з ним вранці, ввечері, вдень і вночі. Не відповідала на повідомлення і дзвінки

Образа щільно засіла десь за печінкою, розтеклася по тілу гіркотою, заповнила теплом, що перевищило норму. Вона заштовхувала в голову нескінченні думки, які вилися болісним діалогом. Вона щось йому говорила й питала. Потім відповідала від його імені або мовчала. Нескінченно запитувала себе, чому вона дурепа, намагається знайти відповідь. Це виснажувало. Хотілося відмахнутися, перестати, зупинитися, але образа мружила очі й підкидала дров у вогонь

Образа — це наймерзенніша емоція. Набагато краще гнів або ненависть. Ці емоції спрямовані назовні, образа всередину. Вона осідає десь за ребрами, приймає температуру тіла, ховається, розтікається, гниє, чим і отруює наше життя. Від гніву ми прагнемо позбутися, з образою можна жити десятиліттями

Образа піднімає тиск, включає зневіру, надуває губи й утворює декілька зморшок на лобі, а іноді — хвороба серйозніша. Вона змушує нас замовкати на день або тиждень. Позбавляє сну й апетиту. Руйнує стосунки й нерви, клани й сім’ї

Як же складно пробачити кривдника або зрозуміти його! Ми носимо образи в собі, тримаємося за них, леліємо й ніжимо, дивуючись, чому ж наше життя місцями шкутильгає, а лікар ставить діагноз — виразка

Образа найпідступніша емоція, але в ній є один плюс. Величезний, безцінний плюс у тому, що вона вказує нам на те, що є всередині нас. Ті недоліки, комплекси, огріхи й зайві кілограми

Назви людину дурною і, якщо вона себе такою не вважає, не почує. Слова залишаться в сліпій зоні, навіть не потрапивши до свідомості. Назви струнку панянку, впевнену у своїй стрункості, жирною коровою й що? Образиться? Ні. Пройде повз, навіть не почує. А якщо почує, значить не впевнена, значить страждає й переживає через свою недостатню стрункість. І внутрішній дурень відреагує

Ця невпевненість і чіпляє слово, погляд, подих, який спричиняє це моторошне відчуття. Сходиться пазлом, чіпляється гачками з різних сторін

Прикро! Півгодини, день, місяць. Емоція зжирає зсередини, загвинчує в голову думки про те, що можна було б відповісти й чому ж раніше не додумалася. Вона виривається сльозами або вішає на холодильник лист із дієтою. І навіть якщо в скривдженої ваги не більше, як п’ятдесять кг, внутрішнє переконання, що вона корова, змушує перейматися, зациклюватися. І навіть якщо зовні ти зовсім не дурень, всередині цей нещасний страждає, звинувачуючи у всьому кривдника

Але насправді — це всього лише сигнал, підказка, з чим тобі потрібно працювати й що потрібно поліпшити або прибрати

Свого часу я дуже болісно реагувала, коли мені вказували на помилки. Як? Я, та, яка нескінченно вчилася, пізнавала й читала? Але тим не менше кожного разу я злітала вниз, ховаючи в собі й роздуваючи там цю мерзенну тітку, яка підштовхувала до очей сльози, а в голові включала нескінченний діалог

Кожного разу, коли ми реагуємо образою на сказане, кожного разу ми отримуємо сигнал про те, яке обмежуюче переконання або погана рольова модель є всередині нас. Коли нас називають дурними, товстими, некрасивими або істеричними, а може нахабними, злими або холодними й це все спричиняє в нас обурення, незгоду й образу, знайте, значить всередині, глибоко, у вашому підсвідомому сидить та товста, зла або негарна. Зовнішні слова чіпляються за внутрішні, утримуючи і фіксуючи таким чином образу

Коли я це усвідомила, і зрозуміла, що всередині мене сидить та дурна дівчинка, яка страждає від зовнішньої критики, я подружилася з нею, пропрацювала, а потім і зовсім попрощалася. Тепер ця тема більше мене не чіпляє, а на свої помилки я дивлюся з усмішкою і спокійно, оскільки всередині немає цього усвідомлення й зовнішній образі просто нема, за що зачепитися

Образа — це шикарна можливість пізнати себе і зрозуміти, над чим працювати

Як часто я чула фразу з пропозицією підставити кривдникові щоку, не зовсім розуміючи її сенс. Навіщо? Адже в момент, коли тобі прикро, хочеться самому стукнути, відповісти, образити. Але насправді кривдник вказує нам на те, що самі не можемо додивитися й усвідомити. І це цінний момент, який заслуговує, якщо чи не підставленої щоки, то подяки точно

Адже назви вас хтось старим кульгавим китайцем, навряд чи образитесь. Тому, що ми ображаємося тільки на те, що заховано в нас, не усвідомлюючи й не визнаючи це в собі… а те, чого в нас немає, нас не чіпляє

© Василиса Савицьк

Переклад: chajuvannjaа