Щоб вціліти

я стараюся вижити в будинку з твоїми химерами

в клаустрофобії слів, без посередників або ріелтерів

відвойовую простір кубічно-квадратними сантимЕтрами

блукаю коридорами ніби лабіринтами пам'яті

де кімнати твоїх ізоляцій - непрохідні або зайняті

скажи мені

скажи мені 

не гримаючи дверима - у яку впали еру ми?

я роблю все можливе щоб у тобі залишИтись собою й при цьому вижити:

пхаю мокрі пальці в розетки, залишаю відкритими газ, душу...

на грозу відчиняю вікна - але внутрішність твоя незворушна

попри моє бажання влаштувати пожежу - яке не витримує ніякої критики -

ти зменшуєш відстань між стінами і стараєшся мене добити - ким

не була б я - до тебе

намагаючись зберегти свою тишу тим

пересуваючи важкі меблі, вмикаючи в твоїй темряві світло - 

я пробуджую усіх монстрів під ліжком наївно питаючи - чи хочуть вони їсти

а ти нахиляєшся своїми ілюзорними стінами і кажеш - господи, ти така мазохістка...

і знаєш - в цю мить здається що нема нічого важливішого за те -

щоб просто вціліти

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2875838786022886&id=100007903787522